Є кілька теорій формування особистості, але всі вони сходяться в одному. Вплив чинять як навколишнє середовище і соціум, так і сама людина. Вони діють завжди комплексно, а окремо відіграють дуже невелику роль.
Можна успадкувати лише задатки, і лише від виховання та навчання залежить, розвинуться вони у здібності чи ні. Індивідуальні – притаманні конкретному індивідууму (особливості інтелекту, будова слухових, зорових, кінестетичних аналізаторів, кори головного мозку). 1) вибіркове ставлення людини до матеріальних та духовних цінностей, система її установок, переконань, уподобань, виражена у свідомості та поведінці; 2) спосіб диференціації людиною об’єктів за їх значущістю. Особистість, для якої характерно безперервне прагнення до можливо більш повного виявлення і розвитку своїх потенційних можливостей. Такі особистості здатні до творчості, повноцінного спілкування та активного самоствердження.
Поняття «середовище» може розглядатися у широкому і вузькому розумінні. Середовище в широкому розумінні — це кліматичні, природні умови, в яких росте дитина. Це і суспільний устрій держави, та умови, які воно створює для розвитку дітей, а також культура і побут, традиції, звичаї народу. Середовище в такому її розумінні впливає на успішність і спрямованість соціалізації. Середовище, що оточує людську особистість, поділяють на природне (географічне), соціальне і домашнє, кожне з яких відіграє певну роль у її розвитку. Природне середовище, у тому числі клімат, різноманітні природні умови та ресурси, безсумнівно, впливає на спосіб життя людини і характер її трудової діяльності. Соціальне середовище як сукупність суспільних і психологічних умов, у яких людина живе, позначається на її розвитку найбільшою мірою.
Етапи розвитку
Це дає їм перевагу перед іншими, можливість легко і якісно опанувати певні професії. Люди відрізняються один від одного характером, здібностями, типами темпераменту. Теорія і практика вивчення цих закономірностей, а також експериментальна складова сформовані в багатьох наукових дисциплінах. У результаті вдосконалення навчально-виховного процесу сформувалася єдина система розвитку молодого покоління, що враховує вплив середовища, здібності самої особистості та цілеспрямовану діяльність https://www.44.ua/list/436750 викладачів. При вивченні індивідуальності особистості центрі виявляються питання у тому, навіщо живе людина, яка мотивація його розвитку, яким закономірностям підпорядковується його життєвий шлях. При здійсненні процесу виховання необхідно враховувати і те, що особистість піддається впливу безлічі різноспрямованих впливів і накопичує не тільки позитивний, а й негативний досвід, який потребує коригування. Не секрет, що діти отримують виховання вкрай різний за своєю якістю.
Біологічні та соціальні фактори розвитку дитини
Загальнолюдські – притаманні конкретно людському виду (будова мозку, нервової системи і т.д.). Саме спадковість обумовлює те загальне, що робить людину Людиною, і водночас відрізняє людей між собою. Внутрішні – особиста активність людини, яка породжується інтересами, протиріччями і іншими мотивами, спрямованим на самовиховання і діяльність в суспільстві. Не варто вплутувати дитину в розв’язання власних конфліктів, намагатися зробити з них союзників, перетягувати на свій бік, робити з дитини подругу чи друга, яким розповідаєте все.
Надмірна вимогливість
Таким чином, фактори розвитку дитини формують його активність і роль в соціумі. Якщо в родині практикується правильна система виховання, то дитина раніше зможе перейти до самовиховання, розвинути моральну стійкість і вибудувати здорові міжособистісні відносини. — індивідуальні особливості особистості, є суб’єктивними умовами успішного здійснення певного роду діяльності. Здібності не зводяться до знань, умінь і навичок. Вони проявляються у швидкості, глибині і міцності оволодіння способами і прийомами діяльності. Високий рівень розвитку здібностей — талант, геніальність.
Екологічні та соціальні фактори також впливають на розвиток НРО. У деяких людей патологічний нарцисизм може розвинутися через порушення емоційної прихильності до основних опікунів (зазвичай батьків). Відсутність психологічної та емоційної прив’язаності до батьків може призвести до сприйняття дитиною себе як неважливої та непов’язаної з іншими людьми, зазвичай сім’єю, громадою та суспільством. Не тільки батьки впливають на формування особистості дитини. І в сім’ї та поза її (ясла, дитячий сад, школа і т. д.) дитина також стикається і з іншими дорослими. І якщо вірно, що людське Я формується в процесі взаємодії з іншими людьми, логічно припустити, що розширення цієї взаємодії вже в ранньому віці позначиться на властивостях особистості [3, с.
