Скуратівський зазначає, що переважна більшість «абеткових істин дитинства» народжувалась у середовищі простого народу й виконувала певні функції людського співжиття. Ігри відкривали дітям живу історію свого народу, вчили любити народних героїв і ненавидіти кривдників. У всіх народів світу дитячим іграм і забавам відводилось у педагогіці почесне місце, їх вважають цінним надбанням народу, елементом національної культури, що оздоровлює побут дітей, урізноманітнює дозвілля, збагачує його зміст. Будучи важливим засобом надбання і передачі соціального досвіду, народні ігри повинні увійти сьогодні у всі сфери виховної роботи, емоційно збагачуючи особистість, викликаючи потребу до творчої діяльності та підвищення фізичної працездатності.
Для розв’язання ігрового завдання дитині доводиться знаходити характерні ознаки предметів і явищ, порівнювати, групувати, класифікувати їх, робити висновки, узагальнення. Виконання цікавих ігрових дій і правил сприяє розвитку спостережливості, довільної уваги, швидкого і тривкого запам’ятовування. Нові, незнані предмети, іграшки завжди цікавлять і захоплюють дитину, спонукають її до дій із ними. Їх приємне, яскраве, різноманітне забарвлення тішить малюка. Народні рухливі ігри з обмеженим мовленнєвим текстом, окрім фізичних вправ мають текст у вигляді лічилок, примовок, перегукувань. Рухливі хороводні ігри супроводжуються пісенним текстом. Народні рухливі ігри мають оздоровче, освітнє, виховне значення.
Ігри супроводжували дітей всюди у лісі, полі, на вулиці, леваді. Вони є найскладнішими, оскільки змушують дітей оперувати уявленнями, мислити про речі, з якими на той час вони не діють, використовувати набуті знання у нових ситуаціях і зв’язках. У молодшому дошкільному віці ці ігри спрямовані на розвиток мовлення, уточнення і закріплення словникового запасу, формування вміння рахувати, орієнтуватися у просторі. У старшому дошкільному віці словесні ігри розвивають самостійність мислення, активізують розумову діяльність дітей. Як правило, дошкільникам доводиться описувати предмети, відгадувати їх за описом, за ознаками схожості та відмінності, групувати за властивостями, знаходити алогізми в судженнях, вигадувати власні розповіді. (гра-вправа), у якій провідна роль належить вихователеві, який є її організатором. Під час гри-заняття діти засвоюють доступні знання, у них виробляються необхідні вміння, удосконалюються психічні процеси (сприймання, уява, мислення, мовлення).
Дитина виконує завдання і одночасно пізнає для себе щось нове, розвиває корисні навички. Особливо цікаво вчитися разом з улюбленими персонажами з мультиків, тому в нашій колекції обов’язково є аркади з Міккі Маусом, Свинкою Пеппі, Чудо-машинками та іншими дитячими героями. Великий французький просвітитель Жан-Жак Руссо відзначав, що у дітей є своя власна манера бачити, думати і відчувати.
Описание книги «745 ігор для дошкільників. Усі сфери діяльності; усі вікові групи, до нової програми «Я у світі». 2-6 років»
Традиційно у навчально-виховному процесі вони використовуються як засіб фізичного виховання. Проте розвивально-виховний потенціал українських рухливих народних ігор значно ширший. У культурологічних дослідженнях рухливі ігри визнані суттєвим елементом української національної культури. Посібник містить теоретичні та практичні аспекти розвитку і виховання дітей дошкільного віку з використанням різноманітних видів ігор. Запропоновані дидактичні, сюжетно-рольові, театралізовані ігри сприяють пізнавальному розвитку, формуванню комунікативних навичок, мислення, уміння дотримуватись інструкції, розвитку уяви, відчуття тощо. Положення про неабиякі розвивальні можливості народної гри як своєрідної рухово-музичної композиції потверджують результати сучасних психолого-педагогічних досліджень.
На противагу дидактичній грі, після повідомлення дітям інструкції дидактичної вправи діти одразу починають розв’язувати завдання. За допомогою ігор найкраще проводити заняття з дітьми у віці 3, 4, 5, 6 років. Маленькому чомучці подобається все яскраве, барвисте, інтерактивне.
Разом із тим дії з предметами створюють передумови для формування власне гри. Діти пізнають реальні властивості предметів, опановують способи дій із ними. Це і дає можливість використовувати предмети в уявних ситуаціях різних ігор. Наприклад, знаючи динамічні властивості будівельного матеріалу, можна створювати з нього меблі, будиночок для ляльки, гараж тощо.
“Музично-Дидактична Гра “Грай, Веселий Бубон” Для Дітей Дошкільного Віку
Встановити вплив українських народних рухливих ігор на стан здоров’я, фізичний та моральний розвиток та рухову підготовленість дітей дошкільного віку. Якщо на початку гри вихователь випадково повідомить дітям не ігрові завдання, а дидактичні, то можна вважати, що гру зведено нанівець. Кожна дидактична гра має специфічне дидактичне (навчальне) завдання, що відрізняє її від іншої. Ігри середньої рухливості передбачають активну участь у них всієї групи дітей.
Між рухом, словом, мімікою, жестом, пантомімікою, тобто системою зовнішньо-експресивних засобів, пізнавальною та емоційно-вольовою сферами особистості, за дослідженнями А. Виготського та інших, існує тісний взаємозв’язок. Його широко використовують у системі психокорекційної роботи з дітьми дошкільного й молодшого шкільного віку (у комплексі психогімнастичних вправ), а також з метою духовного вдосконалення особистості дитини. Цікаві виконавські дії фактично «приховують» від дитини складність виконання дидактичного завдання. А відтак допомагають розв’язати розумові завдання, виконання яких поза цією вправою для дітей дошкільного віку поки неможливе. Запропоновані дидактичні, сюжетно-рольові, театралізовані ігри сприяють пізнавальному ро…
Характер рухової діяльності гри відносно спокійний (метання предметів у ціль, перестрибування через предмети). Під час ігор малої https://outsignal.com/bank/platej-cherez-monobank-osoblivost-ta-pljusi/ рухливості не всі діти виконують рухи одночасно. Рухи, які становлять зміст цих ігор, виконуються спокійно, в повільному темпі.
Дослідження педагогічної літератури та практика підкреслює, що у формуванні та становленні особистості важливу роль відіграють народні ігри, в яких закладена велика мудра народна педагогіка. Вітчизняне народознавство звернулось до народних ігор з метою відродження духовності українського народу. Народні ігри – дзеркало народу, в якому відображається життя багатьох поколінь. Вони – джерело розвитку самосвідомості, хрестоматія народної педагогіки. К.Д.Ушинський підкреслював яскраво виражену педагогічну спрямованість народних ігор. На його думку, кожна народна гра містить у собі доступні форми навчання, вона спонукає дітей до ігрових дій, спілкування з дорослими.
Гра допомагає донести до дітей материнську ласку, тепло, настрій та повсякденні турботи сім’ї, найважливіші життєво необхідні справи, взаємини, етичні норми суспільного оточення. Народні рухливі ігри класифікують також на сюжетні та безсюжетні (ігрові вправи), а також ігри з переважанням основного руху (з ходьбою, бігом, стрибками, лазінням). Восени люди були зайняті збиранням врожаю, городини, садовини, посівом озимини, а тому в цей період мало часу відводилось на дозвілля і забави. На вечорницях влаштовувалися різноманітні розваги – танці, забави, ігри. А діти, старші хлопці і дівчата розважалися по-своєму. Вони ходили в ліс збирати ягоди, гриби, жолуді, а в теплу погоду ловили вужів і лякали дівчат, бігаючи за ними. Коли дозрівали гарбузи, робили опудала і лякали дітей та дорослих, а ті з криком розбігалися хто-куди.
